Конспект для вчителя за темою "Жанри хорової музики"

Різні культури напрацьовують власну систему музичних жанрів, відповідних до їх національної ментальності. Такими жанрами в традиції української музики були і є вокально-хорові жанри народна пісня та духовна музика християнської традиції. Одним із таких концептуальних жанрів є хоровий концерт. Києво-братський етап характеризується становленням козацької ідеології в культурно-освітньому русі, козацького стилю в мистецтві. То був період наступу католицизму та унії, коли зовсім припинив свою діяльність Острозький центр, почав занепадати Львівський. Здійснений ним акт вступу з усім своїм військом до Київського братства задекларував готовність збройних сил України стати на захист новоствореного у Києві осередку культури й освіти.

Вона збереглася у багатьох друкованих і рукописних редакціях (відомо близько двадцяти варіантів різними мовами). Книжка вміщує правила композиції, вправи з партесного співу та хорового диригування, поради щодо навчання музичної грамоти, розвитку слуху і збереження дитячого голосу. В ній автор наголошує на емоційно-естетичній ролі музики в житті людини. Відомий волинський Маестро Мирослав Стефанишин – композитор, фольклорист, педагог, хормейстер, диригент, громадський діяч десятки років невтомно і плідно творить на славу українського музичного мистецтва. Серед розмаїття творчого доробку М. Стефанишина – твори для хору, вокальних ансамблів, голосу в супроводі фортепіано.

Робота над строєм охоплює точне інтонування інтервалів у мелодичному та гармонічному видах. Перед початком співу необхідно щоразу настроювати хор (як інструмент), щоб досягти узгодженості між співаками щодо звуковисотності інтонування. Тобто, йдеться про досягнення відповідного інтонаційного ансамблю як у межах окремої хорової партії, так і між партіями. Тут керівникові дитячого хорового колективу важливо бути зосередженим і уважним до будь-яких відхилень в інтонуванні, не допускати пониження чи підвищення інтонації.

При цьому острозько-волинські зразки відрізнялися від київських більшою стриманістю композиції, тоді як київським притаманна велика мелодійна свобода і розмах форми. Правда, острозький варіант кондака “Возбранной воєводі” помітно вивищується над іншими різновидами того ж напіву, які одержали назви, наприклад, “руський” чи “київський”, хоч різниця між ними швидше у частковостях. Так, в острозькому виваженіші пропорції, рельєфніше фразування, яскравіші й глибші контрасти. Але саме оте ледь-ледь і було для сучасників вирішальним при визнанні безумовного художнього пріоритету за острозько-волинським варіантом, який вважався кращим серед своїх галицьких та київських побратимів. Острозький варіант “Возбранной воєводі” постійно виступає в Ірмолоях у парі з великим болгарським напівом на той же текст, тим самим репрезентує українську національну традицію. В “острозькому” напіві втілено лірико-епічне, мінорне сприйняття образів цього канонічного тексту, тоді як у болгарському той самий образ подається у цілком контрастному, мажорно-тріумфальному ключі.

Нарешті, виконавський аналіз хорового твору можна вважати результатом двох попередніх – музично-теоретичного та вокально-хорового. Його завдання – віднайти ті засоби, за допомогою яких можна втілити сутність хорового твору у його звучанні, донести до слухача образно-художній зміст, настрій, внутрішню енергію. Учителю музичного мистецтва спільно з виконавцями важливо передусім виявити і втілити творчий задум композитора. Важливим елементом хорової звучності є дикція як чітка вимова слів. Вона становить головну умову правильного формування співочого звука, а отже, й чистого звучання хорового співу. Від перших уроків важливо звертати увагу дітей на чіткість дикції під час співу.

Висока і низька спричиняють напруження голосового апарату, вади у звукоутворенні. Дитячий голос (як сопрано, так і альт) має обмежені теситурні можливості, враховувати які важливо при доборі репертуару. Співацькі дані (інтонацію, діапазон) перевіряють на примарних тонах за допомогою невеликих, ладотонально стійких поспівок. Мелодії таких поспівок мають бути легкими і простими, щоб дитина змогла їх запам’ятати і відтворити. Точна інтонація (чистий спів) свідчить про наявність слуху. Неточна інтонація виявляється, як правило, в неузгодженості між слухом і голосом, у невмінні користуватися різними регістрами.

Головним у цей час має бути усвідомлене слухання і спостережливе відчуття виконуваного твору ніби збоку. У концертному залі під час звучання хорового твору між виконавцем і слухачами виникає особливий психологічний і емоційний контакт, виконавці тут відчувають, як аудиторія сприймає виступ. Не завжди можна сподіватися від співаків абсолютної чистоти і чіткості виконання усього вокально-хорового твору, але дати їм можливість проспівати і уявити собі його майбутнє звучання дуже важливо.

Лірико-драматичні, галантно-сентиментальні, філософсько-повчальні й жартівливі пісні-романси-витісняють з виконавської практики канти. За доби козацтва в Україні набув поширення позацерковний духовний спів. Духовні пісні створювали відомі культурні діячі, богослови й письменники П. Туптало (Димитрій Ростовський), К. Транквіліон-Ставровецький, Ф.

Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись. Моєї пісні бентежна струна / Олександр Іванов – Кіровоград, 1998. Вибір конкретних прийомів долання виявлених труднощів. Ансамбль як особлива якість звучання (злагодженого, цілісного, узгодженого). Горизонтально – мелодичний стрій – це інтонування мелодичної лінії, інтервалів у ї х мелодичній послідовності. Примарні тони – це звуки з середньої частини діапазону. Вони звучать вільно, повно, тембрально виразно.