Для характеристики особистості використовують поняття «суб’єкт», що найбільш узагальнено тлумачать як носій станів та властивостей. Особистість як суб’єкт є розпорядником своїх псих. Можливостей, намірів, дій, ініціатором діяльності та поведінки.
- Соціальний світ – це світ, у який людина входить за допомогою предметної діяльності.
- Оскільки те, що прийнятно, перемістилося всередині людини на E6, тепер стає важливим при оцінці дій іншої людини.
- Як свідчить вивчення теоретичних джерел, особистість — одне з найскладніших психологічних утворень з погляду визначення, структури, генези та функціонування.
- Фактори розвитку і формування особистості.
- Від сили мотивації залежить активність і спрямованість діяльності, а також її результативність.
Це те, що в більшості випадків віддається перевагу людьми, схвалюється, вважається правильним, гідним, чим захоплюються, а протилежне оцінюється як слабість, недолік, вада, що засуджується, вважається непристойним, засуджується. Поняття «особистість» вживається для характеристики загальних, властивих всім людям якостей і здібностей. Це поняття підкреслює наявність https://www.poetrysuperhighway.com/psh/category/poets_of_the_week/page/2/ в світі такої особливої спільності, що історично розвивається, як людський рід, людство, яке відрізняється від всіх інакших матеріальних систем тільки йому властивим способом життєдіяльності. При цьому сама людина не мислиться як пасивна істота, яка фотографічно відображає зовнішній вплив. Він виступає як суб’єкт свого власного формування і розвитку.
Характеристика процесу розвитку особистості
Так само велика кількість досліджень перевіряли різні галузі теорії історії життя (ЛШ). Теорія LH – це еволюційна структура, що пояснює і описує різні стратегії, які люди розробляють для адаптивного розподілу своїх обмежених ресурсів (наприклад, енергії, часу тощо), щоб максимізувати виживання та відтворення. Відповідно, теорія LH дає прогнози про психосоціальні процеси та їх цінності з погляду виживання чи відтворення (огляд див. у Buss, 2015).
І взагалі – пафос філософії постмодернізму стосовно людини – це наголос на неоднаковості, індивідуальності, несхожості. Антропологія постмодернізму показала людину в соціумі, що її знеособлює, стирає особистісні відмінності. Постмодернізм намагався представити його, заперечуючи будь-яку тоталітарність, зокрема і «вічних цінностей». Кант здійснив спробу викласти вчення про людину в систематичному вигляді. Антропологію він розділив на фізіологічну та прагматичну. Фізіологічна вивчає людину як природну істоту, що підкоряється природній необхідності, прагматична вивчає людину як моральну істоту, що свободно діє, намагається зрозуміти світ та власне себе. Фізіологічна антропологія вивчає, що з людини робить природа, прагматична – те, що вона має зробити з себе сама.
Інстинкти і поведінку людини
Соціальне пізнання – пізнання соціальних реалій життєвого середовища людей – постає як необхідна умова його налагодження відповідно до природи і призначення людини. Пізнання озброює суб’єкта діяльності істиною і дозволяє діяти в руслі об’єктивних законів соціального розвитку, а не в супереч їм. Соціальна діяльність ‑ це цілеспрямовані дії, що базуються на врахуванні потреб, інтересів і дій інших людей, а також існуючих в суспільстві соціальних норм.
- Gama casino зеркало – Вход на официальный сайт Гама казино - 25 Tháng Chín, 2023
- Gama casino зеркало – Вход на официальный сайт Гама казино - 25 Tháng Chín, 2023
- 5 Ideas románticas con 20bet casino - 24 Tháng Chín, 2023
